Експертиза лакофарбових матеріалів і покрить
Дослідження лакофарбових матеріалів і покрить є одним із напрямків криміналістичної експертизи матеріалів, речовин і виробів. Лакофарбові матеріали (ЛФМ), предмети з пофарбованою поверхнею, а також відокремлені від них частинки лакофарбового покриття часто є носіями криміналістичної інформації про здійснений злочин (вбивство, дорожньо-транспортну пригоду, пограбування та ін.).
Експертиза лакофарбових матеріалів і покрить проводиться з метою:
- виявлення часток лакофарбових матеріалів (ЛФМ) та лакофарбових покриттів (ЛФП) на предметах-носіях;
- встановлення належності речовини, що досліджується, до ЛФМ;
- встановлення приналежності забарвлених часток до покриттів предметів певного цільового (автотранспортного засобу, сейфу) та побутового (дверям, вікнам) призначення;
- встановлення спільної родової (групової) належності об’єктів, що порівнюються;
- встановлення факту контактної взаємодії (ФКВ) предметів із пофарбованими поверхнями (наприклад, факту зіткнення двох автомобілів);
- встановлення факту багаторазового перефарбування;
- визначення хімічного складу ЛФМ та ЛФП, способу пофарбування певного предмета (заводський чи кустарний), цільового призначення ЛФП.
Об’єктами експертизи лакофарбових матеріалів і покрить можуть бути:
- предмети з пофарбованою поверхнею (транспортні засоби, сейфи, предмети для домашнього вжитку);
- частки лакофарбових матеріалів або покриттів (великі осколки («сколи») або мікрочастки ЛФП, що відшарувалися внаслідок удару, тертя тощо);
- конкретні обсяги лакофарбових матеріалів та їх складові;
- предмети-носії, на поверхні яких є частки лакофарбових матеріалів (предмети одягу, інструмент тощо).
На вирішення експертизи ставляться наступні питання:
- Чи є надана речовина лакофарбовим матеріалом або покриттям?
- Чи належать надані частки до лакофарбових матеріалів або покрить?
- Чи є на поверхні предмета-носія частки (нашарування) лакофарбового покриття (матеріалу)?
- Чи мають порівнювані покриття або матеріали спільну родову (групову) приналежність (одне джерело походження)?
- Чи перефарбовувався автомобіль марки «…»? Якщо так, то який його первинний колір?
Призначаючи експертизу, насамперед необхідно встановити, який об’єкт підлягає ідентифікації (деталь транспортного засобу, рама, двері, зламаний сейф з пофарбованими поверхнями або конкретний об’єм лакофарбового матеріалу), а також відібрати зразки, що підлягають експертному дослідженню. Для вирішення ідентифікаційного завдання на експертизу бажано надавати не зіскрібки лакофарбового покриття з пофарбованого об’єкта, що перевіряється, а безпосередньо об’єкт зі слідами пошкоджень на лакофарбовому покритті. У випадках, коли об’єкт не можна транспортувати до експертної установи, здійснюються відбір зразка лакофарбового покриття шляхом відшарування або вирізання частинок ЛФП гострим ріжучим інструментом на всю глибину до поверхні підкладки (металу, полімеру, дерева) в місцях, розташованих біля передбачуваного місця контактування з іншим об’єктом. Відокремлені зразки повинні представляти собою частинки (не пиловидну масу). Частинки ЛФП упаковуються в тару, яка забезпечить їх збереження при транспортуванні.
При ототожненні лакофарбового матеріалу, що перебуває в рідкому стані, надається у міру можливості повністю вся місткість з лакофарбовим матеріалом. При неможливості направлення на дослідження всієї ємності з рідким лакофарбовим матеріалом, проби відбирають в декількох повторностях після попереднього ретельного перемішування всієї маси досліджуваного матеріалу.
Надзвичайно важливою умовою успіху експертизи є надання експерту самого об’єкта-носія з можливо наявними нашаруваннями мікрочасток, мікрослідів фарби. Мікрочастки доцільно вилучати з поверхні об’єкта-носія тільки в разі загрози їх втрати (легко обсипаються), уникаючи при цьому випадкових забруднень. Перш ніж вилучити мікронашарування з об’єкта-носія, слід ретельно їх описати, зазначити розміри часток або мікронашарувань, їх зовнішній вигляд і обов’язково – локалізацію.
У комплексній експертизі, в якій використовуються результати досліджень лакофарбового покриття, трасологічного та інших досліджень, можна вирішити завдання встановлення факту контактної дії двох об’єктів, один з яких пофарбовано. При встановленні факту контактної взаємодії транспортного засобу та одягу потерпілого об’єктами дослідження можуть бути мікронашарування волокнистих матеріалів на деталях транспортного засобу, а також мікронашарування лакофарбових покриттів, пально-мастильних, полімерних матеріалів, гуми, скла, ґрунту на одязі потерпілого.
Після відповідної фіксації необхідно вилучити максимальну кількість відокремлених часток. Частки лакофарбового покриття, виявлені на місця події, упаковують в скляну, паперову або поліетиленову упаковку. Не рекомендується застосовувати липку плівку, оскільки розчинники, що містяться в її адгезійному шарі, проникають у матеріал ЛФП. Вилученню підлягають усі виявлені частки. Пошкоджені ділянки лакофарбового покриття пофарбованого предмета, а також об’єкти-носії зі слідами накладень оберігають від додаткових механічних дій, потрапляння будь-яких сторонніх часток. Кожен об’єкт-носій запаковується окремо один від одного в упаковку, що не забруднює поверхню об’єктів.
Вологі об’єкти-носії (одяг) завчасно висушуються при кімнатній температурі. Для упаковки повинні використовуватися матеріали, що не забруднюють поверхню речових доказів (чистий обгортковий папір, поліетиленова плівка). Речові докази, на яких передбачається наявність фарби, спочатку досліджуються з метою виявлення та вилучення мікрочасток, а потім за необхідності направляються для проведення інших видів експертизи. Рідкі ЛФМ для запобігання зміні складу при висиханні необхідно розмістити в скляні ємності і закрити.
З питань призначення експертизи лакофарбових матеріалів і покрить, а також щодо можливостей отримання відповідей на певні питання, просимо звертатися до відділу досліджень матеріалів, речовин і виробів Сумського НДЕКЦ МВС: (0542) 66-77-26.