ЕКСПЕРТИЗА ДОСЛІДЖЕННЯ ГОЛОСУ ТА МОВЛЕННЯ МОВОЗНАВЧИМИ МЕТОДАМИ

Головна › Платні послуги › Перелік послуг › ЕКСПЕРТИЗА ДОСЛІДЖЕННЯ ГОЛОСУ ТА МОВЛЕННЯ МОВОЗНАВЧИМИ МЕТОДАМИ

Результати експертизи відео-, звукозапису мають важливе доказове значення для встановлення обставин справи. Об’єктами судових експертиз відео-, звукозапису є  матеріальні носії та зафіксована на них звукова інформація – голос та мовлення особи, що підлягають дослідженню інструментальними та лінгвістичними методами.

Експертна спеціальність «Дослідження голосу та мовлення мовознавчими методами» передбачає роботу з фонограмами та відеофонограмами з метою ідентифікувати особу диктора за низкою індивідуальних особливостей мовлення або провести діагностичне дослідження щодо придатності сигналограми для подальшої роботи з нею. Метою судової експертизи відео-, звукозапису є виявлення та аналіз мовних, фонетичних, інтонаційних особливостей диктора для отримання відомостей про його індивідуальні характеристики голосу та мовну поведінку.

Особливого значення дослідження голосу та мовлення мовознавчими методами набуває у тих випадках, коли акустична якість запису є недостатньою для повноцінного застосування інструментальних (акустичних) методів. Акустичні завади можуть істотно ускладнювати або навіть унеможливлювати проведення інструментального (акустичного) дослідження сигналограми, якщо вони накладаються на мовлення і спотворюють його спектральні, темпоральні й інші характеристики. Наприклад, фоновий шум, гул мереж, електромагнітні перешкоди, одночасні розмови кількох осіб, відлуння, накладені аудіосигнали (звук телевізора, радіо, фонові телефонні розмови і музика), механічні шуми (клацання поворотників у машині, удари, стуки, гучне натискання клавіш) унеможливлюють проведення експертизи інструментальним методом, якщо вони наявні впродовж усієї тривалості сигналограми. Якщо на записі можливо виокремити 10-15 с. мовлення без акустичних перешкод, то воно вважається придатним для дослідження інструментальним методом за експертною спеціальність 7.2 «Дослідження диктора за фізичними параметрами усного мовлення, акустичних сигналів та середовищ». Однак у разі відсутності таких зразків сигналограми за відповідних умов можуть бути дослідженні на предмет ідентифікації голосу та мовлення мовознавчими методами задля виявлення індивідуально-стилістичних рис мовлення, а також у ситуаціях можливої навмисної зміни голосу чи імітації, коли саме мовні звички диктора можуть слугувати надійним джерелом ідентифікаційної інформації.

Рекомендації щодо відібрання експериментальних зразків усного мовлення, придатних для дослідження лінгвістичними методами:

  1. Збіг за мовою мовлення досліджуваної особи та особи, зразки мовлення якої надані для ототожнення (українська – українська, російська – російська).
  2. Достатній обсяг мовленнєвого матеріалу (досліджувана сигналограма – орієнтовно від 1 хвилини без пауз і мовлення інших осіб, зразки – від 3 хвилин без пауз і мовлення інших осіб).
  3. Створення умов для отримання зразків у формі розгорнутих висловлювань (але не коротких реплік-відповідей на питання).
  4. Наявність у зразку фраз і слів, які мали місце в досліджуваній сигналограмі.
  5. Високий ступінь розбірливості мовлення (поскладова розбірливість 70 %, задовільна дикція). Відсутність дуетних реплік! Репліки не повинні накладатися, одночасне мовлення кількох осіб унеможливлює проведення експертизи.
  6. Відповідність форм усного мовлення (неприпустимо, коли в досліджуваному записі звучить спонтанне непідготовлене мовлення, а в зразку – читання тексту).
  7. Відповідність видів усного мовлення (монолог, діалог).
  8. Максимальний збіг емоційного стану.
  9. Дотримання технічних умов запису (оптимальний рівень запису сигналу, який не є ані слабким, ані занадто гучним; відстань між мікрофоном і диктором – 50–70 см; мінімальний рівень реверберації приміщення (відсутність відлуння чи гулу як наслідків відбиття звукових хвиль від стін), відсутність фонових шумів і завад у вигляді мовлення інших осіб, музики, звуків ударів по клавіатурі комп’ютера під час друку, звуків вулиці з відкритого вікна тощо).
  10. Фіксація зразків на апаратурі, яка забезпечує високу якість запису без застосування алгоритмів стиснення з втратою інформації (перевага надається форматам WAV, AVI, MKV).

Питання, що вирішуються при проведенні експертизи дослідження голосу та мовлення мовознавчими методами:

  1. Чи належить голос і мовлення особі, чий голос і мовлення зафіксовані на сигналограмі?
  2. Чи брала участь особа у досліджуваній розмові, зафіксованій на сигналограмі? Якщо так, то чи відповідають промовлені нею слова та висловлювання, що відображені у протоколі?
  3. Скільки осіб брало участь у досліджуваних сигналограмах?
  4. Чи є мовлення досліджуваної особи спонтанним непідготовленим, підготовленим (завченим)? Чи є в мовленні досліджуваної особи ознаки читання тексту?
  5. Чи є в мовленні особи лінгвістичні ознаки, що характеризують соціально-біографічні риси її особистості?

У разі наявності питань або уточнення (корегування) з питань надання платних послуг просимо звертатись до Сумського НДЕКЦ МВС.

У Вас є запитання? Ми маємо на нього відповідь!